«Де на світі я не буду, Коломию не забуду…»

Загальна інформація про місто Коломия

Засноване місто у 1241 р.

Магдебурзьке право отримало в 1405 р.

Населення – 61 448 осіб, площа – 40,72 км², густота населення – 1509,040 осіб/км².

По�?товий індекс – 78200, телефонний код – +380-3433.

Координати: 48°32′30″ пн. �?. 25°2′19″ сх. д. Висота над рівнем моря – 300 м.

Водойма – річка Прут (одна з назв міста – «Місто над Прутом»)

Вступ

Коломия – одне з найдавні�?их, найпривабливі�?их міст Західної України, яке змогло зберегти і пронести крізь віки свою самобутню культуру, а також увібрати в себе найкращі риси культур народів, які, в силу різних обставин, в той чи ін�?ий історичний період проживали на його території. Місто розта�?оване за 65 км від обласного центру, на лівому березі гірської річки Прут. Коломия – це центр Покуття, переддвір’я Гуцульщини. Її називають столицею Покуття. Близькість до Карпатських гір тут відчувається у всьому: в примхах погоди, назвах автобусних мар�?рутів, які сполучають місто з гірськими селами, в прекрасних гуцульських сувенірах.

Коломия знаходиться на відстані 65 км від Івано-Франківська, 210 км зі Львова, 620 км з Києва.

На�?е місто - чарівний куточок Прикарпаття, важливий духовний, культурно-мистецький, торговельний і господарський центр краю з багатою і славною історією. Населення міста й околиць створило немало перлин духовної та матеріальної культури. 

Історія

Археологи виявили на околицях міста сліди перебування племен-носіїв трипільської культури віком майже 6 тис. років.

Пер�?а згадка про Коломию находиться в Галицько-Волинському літопису під 1241 роком: не може�?и отдати ю сима, яко велиціи князи держать сію Коломию на роздаваніе оружникам, хоча, на думку дослідників, є всі підстави вважати вік міста значно біль�?им.

Коломия починалася як фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію. На думку археологів, фортеця існувала вже в середині XII століття, коли кордони Галицької держави сягнули Нижнього Дунаю, і діяв важливий сухопутний торговельний �?лях — Берладська дорога, що вела з Галича на Волощину й Дунай. Тоді на берегах Пруту стояли 4 фортеці: у Коломиї, Оле�?кові, Снятині і Чернівцях.

Археологи дій�?ли висновку, що майже всі давньоруські міста перестали існувати в середині XIII ст. під час монголо-татарської навали. Припустимо, що і Коломийська фортеця могла бути спалена в 1259 р., коли монголо-татарський воєвода Бурундай зажадав від Данила Галицького зруйнувати всі його укріплення.

Згодом укріплений центр Коломиї знаходився поблизу тепері�?ньої рату�?і. Це місце в історичних джерелах мало назву Старий Двір: у документах 1411, 1448 і 1517 рр. про нього мовиться як про оборонний замок.

1405 року Коломия отримала Магдебурзьке право.

У той час місто стояло на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини. В 1411 р. Коломию з усім Покуттям було продане на 25 років молдавському господареві Олександрові з умовою, що останній виступить на боці Польщі проти Угорщини. З тих самих міркувань згодом Коломийський замок декілька разів дарували молдавським воєводам на утримання.

В 1490 р. Коломийський замок не встояв перед 10-тисячною армією повстанського ватажка Івана Мухи.

В 1498 році турки і волохи зруйнували місто, рухаючись на захід. Відтоді вони майже щороку плюндрували Покуття. В 1502 і 1505 рр. Коломия була спалена, горіла вона і в 1513, 1520, 1531 і 1594 рр., а 1589 року місто було знищене дощенту, населення — вирізане або забране в ясир.

В 1612 р. татари і волохи тричі нападали на Покуття, в 1618 р. — 4 рази, в 1621 та 1624 рр. — по два рази. Польська хроніка за 1621 р. засвідчує: «Місто татарами спалене і люди з нього вибрані», а за 1624 р. є запис, що татарами місто «з ґрунту знесене». Під час чергового нападу в 1626 р.в місті вже нікому і нічим було чинити опір ворогу.

Ли�?е після побудови нового оборонного замку Коломия могла захищатися від татарських нападів.

В 1648 р. коли повстанські загони Семена Височана діяли на Прикарпатті, за стінами Коломийського замку �?укала притулку польська �?ляхта з навколи�?ніх містечок.

У другій половині XVII століття у селах Коломийського повіту посилився опри�?ківський рух. Місто не раз ставало свідком суду та прилюдної розправи над опри�?ками.

У 1772 р., після пер�?ого поділу Польщі, Коломия відій�?ла під владу Габсбургів. Ця подія позначилася на житті міста: від Коломиї відій�?ли села, податки з яких вона використовувала на свої власні потреби. За новим адміністративним поділом 1781 р. місто було включене до Станіславської округи і частково втратило свої функції повітового центру.

На околицях міста стали виникати німецькі колонії. Протягом XIX ст. уряд будує в Коломиї 6 військових казарм та 3 порохові склади. В місті концентрується велика кількість війська, створюється до 70 карних загонів для боротьби з опри�?ками.

В 1880 р. в Коломиї був зааре�?тований Іван Франко, він провів біля трьох місяців у Коломийській тюрмі.

В 1811 р. було створено Коломийську округу, межі якої і коли�?нього повіту практично збігалися. У 1886 році Коломию з приміськими селами сполучив паровий вантажний трамвай.

15 вересня 1914 р. в Коломию вступили російські війська. Під час перебування царських військ було зруйновано пам'ятник Т. Шевченка, заборонено видання української преси та книг, закрито українські книгарні та бібліотеки, припинено діяльність товариства«Просвіта» та навчання українською мовою в �?колах, зазнала утисків і Греко-католицька церква.

1 листопада 1918 р. проголо�?ено Західно-Українську Народну Республіку: у ніч на 1 листопада український військовий комітет перебрав владу і в Коломиї. 15 грудня 1918 р. місто урочисто провело на польський фронт 3-й Коломийський курінь. Сотки коломиян пі�?ли добровольцями в УГА. 15 травня 1919 р. понад 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, а 24 травня Коломию зайняло румунське військо. У місті встановилася польська влада.

За Другої світової війни третину міста було спалено, єврейське населення було знищене. 28 березня 1944 р. радянські війська знову зайняли Коломию. Почалася відбудова міста, але поруч з тим значну частину місцевої інтелігенції аре�?тували і вивезли в Сибір, було зруйновано та перебудовано деякі храми.

Декілька слів про культуру

У Коломиї знаходиться один з кращих в Україні музеїв народного мистецтва і Покуття імені Є. Кобринського, що діє від 1935 року. В його експозиції представлено інкрустацію, випалювання по дереву, різьбу, мосяжництво, кераміку, художнє ткацтво, ви�?ивання, килимарство, писанковий розпис, прикраси з бісеру. Тут експонуються твори майстрів минулого і сучасного.

Скарбницею народних промислів є музей „Писанка” (пр. Чорновола, 45) оригінальної архітектури у формі писанки. Будівлю звели рекордно �?видко — за сто днів. Споруда завви�?ки 13 метрів — найбіль�?а кам'яна писанка у світі. Всередині неї розгорнута виставка із півтори тисячі експонатів. А повну колекцію, якою володіє музей, складають понад 12 тисяч писанок.

В Коломиї народився відомий український композитор А.Й. Кос-Анатольський, автор опери “Заграва”, �?ироковідомої пісні на слова І. Франка “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”.

Великим культурним надбанням стали фольклорні твори – коломийки (як біль�?ість вважають – від назви міста), . Пер�?і згадки про них належать до ХVІІ ст. Ось приклад однієї з найвідомі�?их:

Коломия не помиї, Коломия місто,
В Коломиї такі дівки, як п�?еничне тісто.

Коломиї завдячують своєю назвою також і танець коломийка,

Сучасність

Великі зміни відбулися в Коломиї останніми роками. У місті відновлено гуманітарнугімназію, а після 27-річної перерви в 1990 р.було відновлено професійний театр. Місту повернули Народний дім.

У місті працюють Музей народного мистецтва Гуцульщини, музей писанки, що занесений до Книги рекордів Гінесса, музей історії Коломиї.

Міські голови Коломиї часів незалежності:

§ 1990—1994 — Володимир Ма�?талер

§ 1994—1998 — Ігор Довганюк

§ 1998—2002 — Віктор Корчинський

§ 2002—2006 — Богдан Юращук

§ 2006- — Юрій Овчаренко

У 2009 році Коломию було названо "Найбіль�? безпечним містом" України за версією журналу "Фокус".

Вигідне географічне розта�?ування, зосередження в районі особливих природних ресурсів зі своєрідною флорою і фауною передгірних районів Карпат, сприятлива екологія, велика кількість пам'яток архітектури різних стилів та епох, приміська заповідна зона, збережені культурні традиції предків, відомі мистецькі осередки і мистецько - фестивальний імідж, а також історична спадщина без сумніву визначають Коломийщину як туристичну зону...

За матеріалами з Вікіпедії — вільної енциклопедії. http://uk.wikipedia.org/wiki/Коломия